Доходи від підприємництва: коли сплачувати податки двом країнам

Українських підприємців, які зберігають статус ФОП, але проживають за кордоном.

Фізичних осіб, які мають намір зареєструватись підприємцями за кордоном та проживати «на 2 країни».

Українців, які живуть за кордоном, працюють з українськими клієнтами й вважають, що можуть сплачувати лише 5% єдиного податку в Україні, а в країні проживання — або не платити податки взагалі, або платити лише з доходів від місцевих клієнтів.

Українських переселенців, які працевлаштувались за кордоном, однак зберегли українські джерела доходів та зв’язки з Україною.

Українських консультантів, які працюють з вищезазначеними категоріями українців, надаючи їм бухгалтерські, юридичні, консалтингові послуги.

Чітке розуміння розподілу між країнами повноважень на оподаткування доходів від незалежних особистих послуг з врахуванням способу ведення підприємницької діяльності.

Механізми уникнення подвійного оподаткування підприємницьких доходів: коли та в яких межах враховуються податки, сплачені в іншій країні з доходів від самостійної підприємницької діяльності.

Типові кейси, коли з підприємницьких доходів в Україні:

• можна сплачувати мінімальне податкове навантаження;
• застосовується ставка 18%;
• податки не сплачуються.

Навички виявлення ознак «постійної бази» і «постійного представництва» для доходів від незалежної комерційної підприємницької діяльності.

Практичні поради щодо уникнення ризиків подвійного оподаткування для непрямих податків (ЄП, військовий збір, ЄСВ і аналогічні іноземні збори).

Доступ до запису на 30 днів.